1. Словник української мови у 20 томах

вирубка

ВИ́РУБКА, и, ж.

1. розм. Дія за знач. виру́бувати, ви́рубати; вирубування, поруб.

Ремінь вирішив тишком залатати оці лисини, що виникли після лихої вирубки бука (М. Чабанівський).

2. Місце, ділянка, де вирубано ліс; зруб.

Партизани зупинилися на великій вирубці (П. Автомонов);

Перед подорожніми відкрилась чи то галявина, чи то вирубка, посеред якої стояли чи то курені, чи то копиці сіна (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вирубка — ви́рубка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. вирубка — -и, ж. 1》 Дія за знач. вирубувати, вирубати. 2》 Місце, ділянка, де вирубано ліс. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вирубка — У лісоводстві — вирубування деяких дерев (переважно віком понад 20 р.) із захисною метою для покращення умов росту решти дерев. Універсальний словник-енциклопедія
  4. вирубка — ВИРУ́БУВАННЯ (лісу, дерев), ВИ́РУБ, РУБА́ННЯ, ПО́РУБ, ВИ́РУБКА рідше, ПОРУ́БКА рідше. Вирубування лісів без усякого господарського розрахунку згубно позначилося на стані річок України (з журналу); Це був ліс старий,.. Словник синонімів української мови
  5. вирубка — ВИ́РУБКА, и, ж. 1. Дія за знач. виру́бувати, ви́рубати. Ремінь вирішив тишком залатати оці лисини, що виникли після лихої вирубки буку (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 176); З XVI століття в [Біловезькій] Пущі почалась вирубка корабельного лісу (Наука.. Словник української мови в 11 томах