виріжок
ВИ́РІЖОК, жка, ч.
1. Частина чого-небудь, що видається наперед; виступ.
Піднятий на могутніх плечах Юджина, він замахав руками, як уміють махати лише італійці, вхопивши за виріжок веранди, подригав трохи ногами й переліз через гратницю (Загреб., Європа 45, 1959, 333).
2. розм. Крайня, кінцева частина села.
Ой, що то за хижка. Там на виріжку (Укр.. думи.., 1955, 108).
Словник української мови (СУМ-11)