виріз

ВИ́РІЗ, у, ч.

1. Прорізаний отвір або заглибина певної форми.

Хлопець приріс до кулемета і крізь прицільний виріз ясно бачить вкочену дорогу (Кучер, Дорога.., 1958, 129);

Фізкультурний зал набитий до самих стін, до самих заглибин і вирізів під вікнами (Вільде, Повнол. діти, 1960, 202).

2. Виїмка для голови, шиї на одежі.

Марія Павлівна поправила зачіску, обсмикнула плаття біля вирізу на грудях (Коп., Земля.., 1957, 215);

Мабуть через туман і мжичку він одягнув плащ — круглу пелерину з вирізом для голови, і був схожий тепер на присадкуватий гриб (Донч., III, 1956, 356);

Він подумав, що мирного часу вона обов’язково носила б плаття з глибоким вирізом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 50).

Значення в інших словниках

1. виріз — ви́різ іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. виріз — -у, ч. 1》 Прорізаний отвір або заглибина певної форми. 2》 Виїмка для голови, шиї на одежі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виріз — ВИ́РІЗ, у, ч. 1. Прорізаний у чомусь отвір або заглибина певної форми. Склади два кілочки, поклади межи ними прутик з вирізами, а тоді підстав під колоду – колода, підперта цим пристроєм, стоїть і стоятиме хоч рік (І.  Словник української мови у 20 томах
4. виріз — ВИ́РІЗ (виїмка для голови, шиї на одягу), ВИ́КОТ, ПА́ЗУХА (в сорочці); ДЕКОЛЬТЕ́ (в жіночому одязі). Він одягнув плащ — круглу пелерину з вирізом для голови (О.  Словник синонімів української мови