висвячуватися
ВИСВЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИ́СВЯТИТИСЯ, ячуся, ятишся, док., церк.
1. Приймаючи обряд висвячення, одержувати духовне звання.
Вони [брати] попросили одного старого священика, котрий вже не мав парафії, "наблюдати" вільшаницьку парафію, доки Харитін висвятиться на священика (Н.-Лев., III, 1956, 12);
Скінчивши теологію, він оженився, висвятився.. і зараз першого року повдовів (Фр., VII, 1951, 296).
2. тільки недок. Пас. до висвя́чувати.
Словник української мови (СУМ-11)