Словник української мови в 11 томах

висвячувати

ВИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВЯТИТИ, ячу, ятиш, док., перех., церк.

1. Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд.

— Пхе! Звідкіль ти такий розумний узявся? Хоч надягай на нього рясу та висвячуй просто на архірея! (Коцюб., І, 1955, 56);

Питається архірей Попа молодого: — Який, — каже, — тебе чорт Висвятив, дурного? (Рудан., Тв., 1956, 151).

2. Виконувати певний обряд, внаслідок якого хто— або що-небудь нібито очищається від "нечистої сили"; освячувати.

Стала покаянна душа [Варивон] перед отцем Іоанном і благає: — Отче! Беріть святе кропило. Виганяйте з мене сатану.., висвячуйте! (Ковінька, Кутя.., 1960, 88);

Убогий підійшов ближче.. та й каже пошепки: — Та я викопав учора в лісі бочонок золота, хочу просити вас, батюшко, висвятити його (Укр.. казки, легенди.., 1957, 325).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. висвячувати — висвя́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. висвячувати — (священика) хіротонувати; (від нечистої сили) освячувати.  Словник синонімів Караванського
  3. висвячувати — І посвячувати, освячувати Те саме, що рукопокладати  Словник церковно-обрядової термінології
  4. висвячувати — -ую, -уєш, недок., висвятити, -ячу, -ятиш, док., перех., церк. 1》 Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд. 2》 Виконувати певний обряд, внаслідок якого хто- або що-небудь нібито очищається від нечистої сили; освячувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. висвячувати — ВИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВЯТИТИ, ячу, ятиш, док. 1. кого. Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд. – Пхе! Звідкіль ти такий розумний узявся? Хоч надягай на нього рясу та висвячуй просто на архірея! (М.  Словник української мови у 20 томах
  6. висвячувати — див. лаяти  Словник синонімів Вусика
  7. висвячувати — Висвя́чувати, -чую, -чуєш, -чує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. висвячувати — Висвячувати, -чую, -єш сов. в. висвятити, -чу, -тиш, гл. — на попа. Посвящать, посвятить (въ духовный санъ).  Словник української мови Грінченка