висвячувати
ВИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВЯТИТИ, ячу, ятиш, док., перех., церк.
1. Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд.
— Пхе! Звідкіль ти такий розумний узявся? Хоч надягай на нього рясу та висвячуй просто на архірея! (Коцюб., І, 1955, 56);
Питається архірей Попа молодого: — Який, — каже, — тебе чорт Висвятив, дурного? (Рудан., Тв., 1956, 151).
2. Виконувати певний обряд, внаслідок якого хто— або що-небудь нібито очищається від "нечистої сили"; освячувати.
Стала покаянна душа [Варивон] перед отцем Іоанном і благає: — Отче! Беріть святе кропило. Виганяйте з мене сатану.., висвячуйте! (Ковінька, Кутя.., 1960, 88);
Убогий підійшов ближче.. та й каже пошепки: — Та я викопав учора в лісі бочонок золота, хочу просити вас, батюшко, висвятити його (Укр.. казки, легенди.., 1957, 325).
Значення в інших словниках
- висвячувати — висвя́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- висвячувати — (священика) хіротонувати; (від нечистої сили) освячувати. Словник синонімів Караванського
- висвячувати — І посвячувати, освячувати Те саме, що рукопокладати Словник церковно-обрядової термінології
- висвячувати — -ую, -уєш, недок., висвятити, -ячу, -ятиш, док., перех., церк. 1》 Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд. 2》 Виконувати певний обряд, внаслідок якого хто- або що-небудь нібито очищається від нечистої сили; освячувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висвячувати — ВИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВЯТИТИ, ячу, ятиш, док. 1. кого. Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд. – Пхе! Звідкіль ти такий розумний узявся? Хоч надягай на нього рясу та висвячуй просто на архірея! (М. Словник української мови у 20 томах
- висвячувати — див. лаяти Словник синонімів Вусика
- висвячувати — Висвя́чувати, -чую, -чуєш, -чує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- висвячувати — Висвячувати, -чую, -єш сов. в. висвятити, -чу, -тиш, гл. — на попа. Посвящать, посвятить (въ духовный санъ). Словник української мови Грінченка