висвячувати
ВИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВЯТИТИ, ячу, ятиш, док.
1. кого. Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд.
– Пхе! Звідкіль ти такий розумний узявся? Хоч надягай на нього рясу та висвячуй просто на архірея! (М. Коцюбинський);
// перен. Надавати кому-небудь іншого статусу, звичайно через певні дії, обряди і т. ін.
Його збираються висвятити на донжуана (П. Колесник);
– Сьогодні ми тебе висвятили в доросле товариство (О. Гончар).
2. кого, що. Виконувати певний обряд, унаслідок якого, за релігійними уявленнями, хто- або що-небудь очищається від нечистої сили; освячувати.
Стала покаянна душа [Варивон] перед отцем Іоанном і благає: – Отче! Беріть святе кропило. Виганяйте з мене сатану.., висвячуйте! (О. Ковінька);
Треба конче висвятити цього тижня подвір'я (Т. Осьмачка).
3. тільки док., кого, перен., розм. Дуже насварити; побити, покарати.
Ох, перепаде їй ґирлиґи від батька – він її висвятить, як найде! (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- висвячувати — висвя́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- висвячувати — (священика) хіротонувати; (від нечистої сили) освячувати. Словник синонімів Караванського
- висвячувати — І посвячувати, освячувати Те саме, що рукопокладати Словник церковно-обрядової термінології
- висвячувати — -ую, -уєш, недок., висвятити, -ячу, -ятиш, док., перех., церк. 1》 Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд. 2》 Виконувати певний обряд, внаслідок якого хто- або що-небудь нібито очищається від нечистої сили; освячувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висвячувати — див. лаяти Словник синонімів Вусика
- висвячувати — Висвя́чувати, -чую, -чуєш, -чує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- висвячувати — ВИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВЯТИТИ, ячу, ятиш, док., перех., церк. 1. Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд. — Пхе! Звідкіль ти такий розумний узявся? Хоч надягай на нього рясу та висвячуй просто на архірея! (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- висвячувати — Висвячувати, -чую, -єш сов. в. висвятити, -чу, -тиш, гл. — на попа. Посвящать, посвятить (въ духовный санъ). Словник української мови Грінченка