висвячування
ВИСВЯ́ЧУВАННЯ, я, с.
Дія за знач. висвя́чувати.
У першій парі виступали найстаріші сивобороді мюриди, а хлопчики років п'ятнадцяти, що тільки приймали перше висвячування або готувалися до нього, замикали процесію (З. Тулуб);
Із культом предків пов'язана й практика висвячування могил, обходів кладовищ на чолі зі священиком (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- висвячування — висвя́чування іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- висвячування — -я, с., церк. Дія за знач. висвячувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- висвячування — ВИСВЯ́ЧУВАННЯ, я, с., церк. Дія за знач. висвя́чувати. В першій парі виступали найстаріші сивобороді мюриди, а хлопчики років п’ятнадцяти, що тільки приймали перше висвячування або готувалися до нього, замикали процесію (Тулуб, Людолови, II, 1957, 69). Словник української мови в 11 томах