висвячення
ВИ́СВЯЧЕННЯ, я, с.
Дія за знач. ви́святити.
Найстрашніший з моїх злочинів – перелюбство і те, що я без висвячення носив рясу (Валерій Шевчук);
У 1620 р. в Києві відбулося висвячення єрусалимським патріархом Феофаном митрополита і єпископів (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- висвячення — ви́свячення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- висвячення — І висвята Те саме, що рукопокладення Словник церковно-обрядової термінології
- висвячення — -я, с., церк. Дія за знач. висвятити 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- висвячення — Ви́свя́чення, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- висвячення — ВИ́СВЯЧЕННЯ, я, с., церк. Дія за знач. ви́святити 1. В 1620 р. в Києві відбулося висвячення єрусалимським патріархом Феофаном митрополита і єпіскопів (Іст. УРСР, І, 1953, 189). Словник української мови в 11 томах
- висвячення — Ви́свячення, -ня с. Посвященіе (въ духовный санъ). Желех. Словник української мови Грінченка