висвячувати
ВИСВЯ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СВЯТИТИ, ячу, ятиш, док.
1. кого. Надавати кому-небудь духовне звання, виконуючи певний обряд.
– Пхе! Звідкіль ти такий розумний узявся? Хоч надягай на нього рясу та висвячуй просто на архірея! (М. Коцюбинський);
// перен. Надавати кому-небудь іншого статусу, звичайно через певні дії, обряди і т. ін.
Його збираються висвятити на донжуана (П. Колесник);
– Сьогодні ми тебе висвятили в доросле товариство (О. Гончар).
2. кого, що. Виконувати певний обряд, унаслідок якого, за релігійними уявленнями, хто- або що-небудь очищається від нечистої сили; освячувати.
Стала покаянна душа [Варивон] перед отцем Іоанном і благає: – Отче! Беріть святе кропило. Виганяйте з мене сатану.., висвячуйте! (О. Ковінька);
Треба конче висвятити цього тижня подвір'я (Т. Осьмачка).
3. тільки док., кого, перен., розм. Дуже насварити; побити, покарати.
Ох, перепаде їй ґирлиґи від батька – він її висвятить, як найде! (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)