висвячування

ВИСВЯ́ЧУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. висвя́чувати.

У першій парі виступали найстаріші сивобороді мюриди, а хлопчики років п'ятнадцяти, що тільки приймали перше висвячування або готувалися до нього, замикали процесію (З. Тулуб);

Із культом предків пов'язана й практика висвячування могил, обходів кладовищ на чолі зі священиком (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. висвячування — висвя́чування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. висвячування — -я, с., церк. Дія за знач. висвячувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висвячування — ВИСВЯ́ЧУВАННЯ, я, с., церк. Дія за знач. висвя́чувати. В першій парі виступали найстаріші сивобороді мюриди, а хлопчики років п’ятнадцяти, що тільки приймали перше висвячування або готувалися до нього, замикали процесію (Тулуб, Людолови, II, 1957, 69).  Словник української мови в 11 томах