Словник української мови у 20 томах

висвячення

ВИ́СВЯЧЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ви́святити.

Найстрашніший з моїх злочинів – перелюбство і те, що я без висвячення носив рясу (Валерій Шевчук);

У 1620 р. в Києві відбулося висвячення єрусалимським патріархом Феофаном митрополита і єпископів (з наук. літ.).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. висвячення — ви́свячення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. висвячення — І висвята Те саме, що рукопокладення  Словник церковно-обрядової термінології
  3. висвячення — -я, с., церк. Дія за знач. висвятити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. висвячення — Ви́свя́чення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. висвячення — ВИ́СВЯЧЕННЯ, я, с., церк. Дія за знач. ви́святити 1. В 1620 р. в Києві відбулося висвячення єрусалимським патріархом Феофаном митрополита і єпіскопів (Іст. УРСР, І, 1953, 189).  Словник української мови в 11 томах
  6. висвячення — Ви́свячення, -ня с. Посвященіе (въ духовный санъ). Желех.  Словник української мови Грінченка