висвячення —
ви́свячення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
висвячення —
-я, с., церк. Дія за знач. висвятити 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
висвячення —
ВИ́СВЯЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́святити. Найстрашніший з моїх злочинів – перелюбство і те, що я без висвячення носив рясу (Валерій Шевчук); У 1620 р. в Києві відбулося висвячення єрусалимським патріархом Феофаном митрополита і єпископів (з наук. літ.).
Словник української мови у 20 томах
висвячення —
ВИ́СВЯЧЕННЯ, я, с., церк. Дія за знач. ви́святити 1. В 1620 р. в Києві відбулося висвячення єрусалимським патріархом Феофаном митрополита і єпіскопів (Іст. УРСР, І, 1953, 189).
Словник української мови в 11 томах
висвячення —
Ви́свячення, -ня с. Посвященіе (въ духовный санъ). Желех.
Словник української мови Грінченка