висвячення

ВИ́СВЯЧЕННЯ, я, с., церк. Дія за знач. ви́святити 1.

В 1620 р. в Києві відбулося висвячення єрусалимським патріархом Феофаном митрополита і єпіскопів (Іст. УРСР, І, 1953, 189).

Значення в інших словниках

1. висвячення — ви́свячення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. висвячення — І висвята Те саме, що рукопокладення  Словник церковно-обрядової термінології
3. висвячення — -я, с., церк. Дія за знач. висвятити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. висвячення — ВИ́СВЯЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́святити. Найстрашніший з моїх злочинів – перелюбство і те, що я без висвячення носив рясу (Валерій Шевчук); У 1620 р. в Києві відбулося висвячення єрусалимським патріархом Феофаном митрополита і єпископів (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. висвячення — Ви́свя́чення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. висвячення — Ви́свячення, -ня с. Посвященіе (въ духовный санъ). Желех.  Словник української мови Грінченка