вискалювати

ВИСКА́ЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ВИСКАЛЯ́ТИ я́ю, я́єш, недок., ВИ́СКАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби).

Вони [гості] навперебій почали лякати дитину, роблячи страшні очі, викривляючи обличчя, вискалюючи зуби (Донч., III, 1956, 19);

Настовбурчив [Лев] свою гриву, вискалив зуби (Укр.. казки, легенди.., 1957, 43);

Над ним [боярином] стояв кровавий [закривавлений] медвідь, вискаливши свої страшенні зуби і ревучи на весь ліс з болю (Фр., VI, 1951, 16).

◊ Виска́лювати (вискаля́ти, ви́скалити) зу́би, зневажл. — посміхатися, осміхатися; сміятися.

Полюбила москаля, та ще зуби вискаля! (Шевч., II, 1953, 99);

— А парубкам з дівчатами сідати? — питав один парубок, вискаливши зуби (Кв.-Осн., II, 1956, 116).

Значення в інших словниках

1. вискалювати — виска́лювати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. вискалювати — -юю, -юєш і рідко вискаляти, -яю, -яєш, недок., вискалити, -лю, -лиш, док., перех. Розсуваючи губи, відкривати, показувати (зуби). Вискаляти зуби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вискалювати — (зуби) див. скалити  Словник чужослів Павло Штепа
4. вискалювати — ВИСКА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВИСКАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СКАЛИТИ, лю, лиш, док., що. Те саме, що вишкіря́ти. Вони [гості] навперебій почали лякати дитину, роблячи страшні очі, викривляючи обличчя, вискалюючи зуби (О.  Словник української мови у 20 томах
5. вискалювати — виска́лювати (вискаля́ти) / ви́скалити зу́би, зневажл. Сміятися або посміхатися. Полюбила москаля, Та ще й зуби вискаля! (Т. Шевченко); — А парубкам з дівчатами сідати? — питав один парубок, вискаливши зуби (Г.  Фразеологічний словник української мови
6. вискалювати — ВИШКІРЯ́ТИ (про зуби, ікла — розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу, відкривати, показувати), ВИШКІ́РЮВАТИ, ВИЩИРЯ́ТИ, ВИСКА́ЛЮВАТИ, СКА́ЛИТИ рідше, ОЩИРЯ́ТИ рідко, ЩИ́РИТИ, ВИСКАЛЯ́ТИ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИ рідше, ОСКАЛЯ́ТИ рідше, ОШКІРЯ́ТИ розм.  Словник синонімів української мови