вискалюватися
ВИСКА́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ВИСКАЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ВИ́СКАЛИТИСЯ, люся, лишся, док.
1. Розсуваючи губи, відкривати, показувати зуби.
— Не питають? — вискаливсь Тронько. — Добре. А хто тобі, діду, сталь дає, яку ти катаєш? З неба вона не падає (Кучер, Трудна любов, 1960, 395);
// Посміхатися, осміхатися.
— Ну! — вискалився, Сашко усіма зубами в шанобливій посмішці (Смолич, V, 1959, 40).
2. розм. Бути видним, показуватися, виглядати звідки-небудь.
А над селом вискалюється з зелені червоний двір (Фр., VIII, 1952, 9);
Коли б хоч трохи вискалилось [сонце] (Номис, 1864, № 601).
Словник української мови (СУМ-11)