вислів
ВИ́СЛІВ, лову, ч. Сполучення слів, що виражає закінчену думку або становить певну єдність; фраза, мовний зворот.
Тут один [брат], там другий із них старався якимсь зручним висловом піддержати розмову (Фр., VI, 1951, 205);
Від таких висловів [Філянського], як "оклик дум", "сонний шум" і т. ін., просто в голові паморочиться (Коцюб., III, 1956, 25);
[Ярчук:] Минулого разу на влучні вислови Сергія Михайловича присутні кілька разів сміялися (Мик., I, 1957, 386);
// Твердження, передане небагатьма виразними словами.
За висловом Олексія Максимовича Горького, Шевченко, разом з Пушкіним і Міцкевичем, з найбільшою красою, силою і повнотою втілює дух народу (Літ. газ., 23.V 1961, 1).
Словник української мови (СУМ-11)