виснаженість
ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. ви́снажений 2.
— Виснаженість організму [у в’язня], колего, — зауважив другий [лікар] (Донч., І, 1956, 368);
Виснаженість овець за зовнішнім виглядом важче визначити, ніж у інших видів худоби (Рад. Укр., 26. V 1957, 1).
Словник української мови (СУМ-11)