виснаження
ВИ́СНАЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. ви́снажити і ви́снажитися.
Тільки розпочавши свій артистичний шлях, він вже відчував страшенну втому, ні — більше ніж втому — виснаження (Дмит., Розлука, 1957, 231);
Гинули бранці дорогою. Чимало вмерло від сонячного удару.. й виснаження (Тулуб, Людолови, I, 1957, 184);
— Виснаження грунту я компенсую звичайними заходами угноєння, тільки більш удосконаленим способом (Смолич, I, 1958, 69).
Словник української мови (СУМ-11)