виснаження
ВИ́СНАЖЕННЯ, я, с.
Стан за знач. ви́снажити і ви́снажитися.
Вогні вулиць, вечірній рух юрби гнітили його, доводили його стому до цілковитого виснаження (В. Підмогильний);
Чимало [бранців] вмерло від сонячного удару .. й виснаження (З. Тулуб);
Голод витерплювався тяжко, в повному виснаженні (В. Барка);
Тільки розпочавши свій артистичний шлях, він вже відчував страшенну втому, ні – більше ніж втому – виснаження (Л. Дмитерко);
Юнак хитався від виснаження. Крізь брудні діряві лахи просвічувало худюще, аж зелене тіло, випирали гострі ключиці (В. Малик);
– Виснаження ґрунту я компенсую звичайними заходами угноєння, тільки більш удосконаленим способом (Ю. Смолич);
Повільно, дуже повільно відновлюється виснажена земля! Тому набагато розумніше не доводити її до виснаження (М. Руденко);
Висвітлено водоохоронні заходи, методи і способи очищення води, захисту малих рік від забруднення та виснаження (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)