виснажений
ВИ́СНАЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до ви́снажити.
Нараз бідним жінкам, виснаженим боротьбою з злигоднями долі, усміхнулося щастя (І. Франко);
Пройшла до корівника зміна доярок, і через кілька хвилин вийшли ті, яких змінили, – втомлені, виснажені непосильною працею (В. Владко);
Кочубея та Іскру, схудлих і виснажених муками допитів, в кандалах [кайданах] вивезли до води... (Г. Колісник);
Жінки поспішали після дощу закрити вологу розпушенням. Для виснаженої і спраглої землі стала дорогою кожна краплина (І. Волошин).
2. у знач. прикм. Ослаблений, змучений утомою, працею, хворобою і т. ін.
Всередині за столом розсілись діти й вечеряють. Осторонь сидить худорлявий, виснажений чоловік, тримає на руках маленьке і щось говорить до його [нього] (В. Винниченко);
І людей сонце кримське не цурається .. Обгортає золотими своїми віями їхні білі, малокровні, виснажені тіла (Остап Вишня);
Визволені з концтаборів, змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо, наче не вірили ще в свій порятунок (О. Довженко);
Поруч нього стояла виснажена, змарніла Поля (А. Шиян);
Одужував Калинка довго і тяжко. Виснажений організм кволо боровся зі смертю (А. Дімаров).
Словник української мови (СУМ-20)