виснажений
ВИ́СНАЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́снажити.
Нараз бідним жінкам, виснаженим боротьбою з злигоднями долі, усміхнулося щастя (Фр., VI, 1951, 237);
Жінки поспішали після дощу закрити вологу розпушенням. Для виснаженої і спраглої землі стала дорогою кожна краплина (Вол., Сади.., 1950, 135).
2. прикм. Ослаблений, змучений утомою, працею і т. ін.
І людей сонце кримське не цурається.. Обгортає золотими своїми віями їхні білі, малокровні, виснажені тіла (Вишня, І, 1956, 203);
Поруч нього стояла виснажена, змарніла Поля (Шиян, Гроза.., 1956, 253).
Словник української мови (СУМ-11)