виснаження —
ви́снаження іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
виснаження —
(фізичне) результат поганого харчування або недоїдання. англ. malnutrition; нім. Unternährung (physisch) f=; угор. Kimerrültség (fizikai); рос. истощение (физическое).
Словник із соціальної роботи
виснаження —
ВИСНАЖЕННЯ – ВИСНАЖЕНІСТЬ Виснаження. Велике ослаблення, знесилення когось, чогось; позбавлення грунту родючості: виснаження мозку. Мати померла від виснаження (Ірина Вільде). Виснаженість, -ності, ор. -ністю. Стан чогось внаслідок виснаження: виснаженість організму, виснаженість грунту.
Літературне слововживання
виснаження —
ВИ́СНАЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. ви́снажити і ви́снажитися. Вогні вулиць, вечірній рух юрби гнітили його, доводили його стому до цілковитого виснаження (В. Підмогильний); Чимало [бранців] вмерло від сонячного удару .. й виснаження (З.
Словник української мови у 20 томах
виснаження —
див. слабість
Словник синонімів Вусика
виснаження —
ВИ́СНАЖЕННЯ (відсутність, втрата фізичних сил, здоров'я через утому, голод, хворобу тощо), ВИ́СНАЖЕНІСТЬ, ОСЛА́БЛЕННЯ, ОСЛА́БЛЕНІСТЬ, ЗНЕСИ́ЛЕННЯ, ЗНЕСИ́ЛЕНІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЛЯ, БЕЗСИ́ЛІСТЬ, БЕЗСИ́ЛЬНІСТЬ, СЛА́БІСТЬ, ЗНЕМО́ГА, ЗМУ́ЧЕНІСТЬ, КВО́ЛІСТЬ...
Словник синонімів української мови
виснаження —
ВИ́СНАЖЕННЯ, я, с. Стан за знач. ви́снажити і ви́снажитися. Тільки розпочавши свій артистичний шлях, він вже відчував страшенну втому, ні — більше ніж втому — виснаження (Дмит., Розлука, 1957, 231); Гинули бранці дорогою.
Словник української мови в 11 томах