висолоплювати

ВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СОЛОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́солоплять; док., перех., розм. Висувати, вивалювати назовні з рота, пащі (язик).

Дядьки пищали, вищали, висолоплювали язики, вищиряли зуби (Н.-Лев., І, 1956, 394);

Ще довго лікар морочив хлопця: стукав молоточком по колінах, по п’ятах, змушував витягувати руки, заплющувати очі й висолоплювати язика (Добр., Ол. солдатики, 1961, 22);

Потомлені і голодні собаки бігли за кіньми, висолопивши язики (Стор., І, 1957, 395);

Батько смикнув віжками, вороний коник Шалапут висолопив язика й напружився (Донч., Пісня.., 1947, 15).

Значення в інших словниках

1. висолоплювати — висоло́плювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. висолоплювати — (язика) вистромляти, вистромлювати, вивалювати.  Словник синонімів Караванського
3. висолоплювати — -юю, -юєш, недок., висолопити, -плю, -пиш; мн. висолоплять; док., перех., розм. Висувати, вивалювати назовні з рота, пащі (язик).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. висолоплювати — ВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СОЛОПИТИ, плю, пиш; мн. ви́солоплять; док., що, розм. Висувати, вивалювати назовні з рота, пащі (про язик). Дядьки пищали, вищали, висолоплювали язики, вищиряли зуби (І.  Словник української мови у 20 томах
5. висолоплювати — див. висувати  Словник синонімів Вусика
6. висолоплювати — ВИСУВА́ТИ (робити рух уперед якоюсь частиною тіла), ВИСТАВЛЯ́ТИ, ВИХИЛЯ́ТИ, ВИСТРО́МЛЮВАТИ, ВИСТРОМЛЯ́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ рідше, ВИТИКА́ТИ рідше, ВИСОЛО́ПЛЮВАТИ, ВИВА́ЛЮВАТИ, СОЛО́ПИТИ розм. (про язик); ПЕРЕСА́ДЖУВАТИ розм. (через що-небудь). — Док.  Словник синонімів української мови
7. висолоплювати — Висолоплювати, -плюю, -єш сов. в. висолопити, -плю, -пиш, гл. Высовывать, высунуть, вывалить (языкъ). Язик висолопив. Рудч. Ск. II. 17. Прийдеться бігати, язик висолопивши. Кобел. у.  Словник української мови Грінченка