вистояний
ВИ́СТОЯНИЙ, а, е. Який вистоявся.
Сіла Горленко поруч з завгоспом на двоколісну одноколку, запряжену вистояним породистим конем (Крот., Сини.., 1948, 55);
— Хто поспішає, той п’є кисле вино, замість міцного і вистояного… (Грим., Подробиці.., 1956, 85);
Микола, увійшовши в клуню, довго любувався вистояними дзвінкими стовбурами груш (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 20).
Словник української мови (СУМ-11)