висхлий
ВИ́СХЛИЙ, а, е. Те саме, що ви́сохлий.
Вузьку покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці (Коцюб., II, 1955, 124);
Біля нього крутився підстаркуватий і висхлий чоловік (Ле, Наливайко, 1957, 51).
Словник української мови (СУМ-11)