висхлий
ВИ́СХЛИЙ, а, е.
Те саме, що ви́сохлий.
Вузьку покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці (М. Коцюбинський);
Маленька, сухенька, червоноока й висхла, як грушка-кисличка, вся в темному, вона [баба] здається їм страшною і могутньою (В. Винниченко);
Баба Марта ніби й не чує онуків, її голова схилена, очі заплющені, висхлі пальці поволеньки перегортають гаряче просо (М. Сиротюк).
Словник української мови (СУМ-20)