1. Словник української мови у 20 томах

висхлий

ВИ́СХЛИЙ, а, е.

Те саме, що ви́сохлий.

Вузьку покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці (М. Коцюбинський);

Маленька, сухенька, червоноока й висхла, як грушка-кисличка, вся в темному, вона [баба] здається їм страшною і могутньою (В. Винниченко);

Баба Марта ніби й не чує онуків, її голова схилена, очі заплющені, висхлі пальці поволеньки перегортають гаряче просо (М. Сиротюк).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висхлий — ви́схлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. висхлий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до висхнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висхлий — СУХИ́Й (не мокрий, не вологий або який втратив вологу), ВИ́СОХЛИЙ, ВИ́СХЛИЙ рідше, ЗАСО́ХЛИЙ, ПОСО́ХЛИЙ (про всіх або багатьох); ПІДСО́ХЛИЙ, ПРОСО́ХЛИЙ (який частково втратив вологу); ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який зовсім втратив вологу, занадто сухий). Словник синонімів української мови
  4. висхлий — ВИ́СХЛИЙ, а, е. Те саме, що ви́сохлий. Вузьку покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці (Коцюб., II, 1955, 124); Біля нього крутився підстаркуватий і висхлий чоловік (Ле, Наливайко, 1957, 51). Словник української мови в 11 томах
  5. висхлий — Ви́схлий, -а, -е Изсохшій. Словник української мови Грінченка