висхлий

Значення в інших словниках

1. висхлий — ви́схлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
2. висхлий — -а, -е, рідко. Дієприкм. акт. мин. ч. до висхнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. висхлий — ВИ́СХЛИЙ, а, е. Те саме, що ви́сохлий. Вузьку покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці (М. Коцюбинський); Маленька, сухенька, червоноока й висхла, як грушка-кисличка, вся в темному... Словник української мови у 20 томах
4. висхлий — СУХИ́Й (не мокрий, не вологий або який втратив вологу), ВИ́СОХЛИЙ, ВИ́СХЛИЙ рідше, ЗАСО́ХЛИЙ, ПОСО́ХЛИЙ (про всіх або багатьох); ПІДСО́ХЛИЙ, ПРОСО́ХЛИЙ (який частково втратив вологу); ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який зовсім втратив вологу, занадто сухий). Словник синонімів української мови
5. висхлий — ВИ́СХЛИЙ, а, е. Те саме, що ви́сохлий. Вузьку покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці (Коцюб., II, 1955, 124); Біля нього крутився підстаркуватий і висхлий чоловік (Ле, Наливайко, 1957, 51). Словник української мови в 11 томах