висхлий
ви́схлий
-а, -е, рідко.
Дієприкм. акт. мин. ч. до висхнути.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- висхлий — ви́схлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- висхлий — ВИ́СХЛИЙ, а, е. Те саме, що ви́сохлий. Вузьку покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці (М. Коцюбинський); Маленька, сухенька, червоноока й висхла, як грушка-кисличка, вся в темному... Словник української мови у 20 томах
- висхлий — СУХИ́Й (не мокрий, не вологий або який втратив вологу), ВИ́СОХЛИЙ, ВИ́СХЛИЙ рідше, ЗАСО́ХЛИЙ, ПОСО́ХЛИЙ (про всіх або багатьох); ПІДСО́ХЛИЙ, ПРОСО́ХЛИЙ (який частково втратив вологу); ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який зовсім втратив вологу, занадто сухий). Словник синонімів української мови
- висхлий — ВИ́СХЛИЙ, а, е. Те саме, що ви́сохлий. Вузьку покручену вулицю, глибоку й каменисту, як дно висхлої річки, тіснили крамниці (Коцюб., II, 1955, 124); Біля нього крутився підстаркуватий і висхлий чоловік (Ле, Наливайко, 1957, 51). Словник української мови в 11 томах
- висхлий — Ви́схлий, -а, -е Изсохшій. Словник української мови Грінченка