висьорбувати
ВИСЬО́РБУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЬОРБАТИ, аю, аєш, док., перех. Сьорбаючи, випивати або з’їдати що-небудь без залишку.
Висьорбував [Микола] миску юшки, де вчора варилась картопля, та йшов з косою (Ю. Янов., І, 1958, 51);
Мовчки висьорбали його [розсіл], з’їли м’ясо (Фр., II, 1950, 80);
Висьорбавши чуть тепленький, олією засмажений борщ, він якимсь, зрозумілим тільки Мокрині натяком, виказав, що поїв би ще чого-небудь (Іщук, Вербівчани, 1961, 191).
Словник української мови (СУМ-11)