витинати

ВИТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТНУТИ і рідко ВИ́ТЯТИ, тну, тнеш, док.

1. заст. Вирубувати, вирізувати що-небудь.

Витяли пани ліс (Свидн., Люборацькі, 1955, 208);

Витяв з ременю шматок на підошву (Сл. Гр.).

2. Грати або виконувати з запалом (перев. музичні твори, танці).

Ой, десь гуде, ой, десь грає, Скрипка витинає: Оце вдова своїй доні Весілля справляє (Укр.. лір. пісні, 1958, 204);

А брат мій сам вже далі Добрав, як витинать мазурку чи кадриль (Рильський, Поеми, 1957, 243).

Значення в інших словниках

1. витинати — витина́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. витинати — -аю, -аєш, недок., витнути і рідко витяти, -тну, -тнеш, док. 1》 заст. Вирубувати, вирізувати що-небудь. 2》 Грати або виконувати з запалом (перев. музичні твори, танці).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витинати — ВИТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТНУТИ, рідко ВИ́ТЯТИ, ви́тну, ви́тнеш, док. 1. що. Відокремлювати, відрізати що-небудь від чогось. Змій яблуко ріже надвоє І витинає ядро з половинок (І. Драч); Витяв з ременю шматок на підошву (Сл. Гр.). 2. що.  Словник української мови у 20 томах
4. витинати — див. грати; рубати; танцювати  Словник синонімів Вусика
5. витинати — витина́ти фо́ртелі. Поводитися дивно, примхливо; бути неслухняним. — Дорогою він (пес) витинав мені різні фортелі. Коли переходив трамвайну лінію, ліг на рейки і ані руш (Переклад С. Масляка).  Фразеологічний словник української мови
6. витинати — ВИРІ́ЗУВАТИ (ріжучи, відокремлювати від чого-небудь або виймати, видаляти з чогось, звідкись), ВИРІЗА́ТИ, ВИТИНА́ТИ, ВИДАЛЯ́ТИ, ВИРУ́БУВАТИ, ВИРУБА́ТИ, РУБА́ТИ (рубаючи, ріжучи, звалювати з кореня на якій-небудь ділянці кущі, дерева, ліс). — Док.  Словник синонімів української мови
7. витинати — Витина́ти, -на́ю, -єш сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. Св. Л. 306. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ.  Словник української мови Грінченка