витинати
ВИТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ТНУТИ, рідко ВИ́ТЯТИ, ви́тну, ви́тнеш, док.
1. що. Відокремлювати, відрізати що-небудь від чогось.
Змій яблуко ріже надвоє І витинає ядро з половинок (І. Драч);
Витяв з ременю шматок на підошву (Сл. Гр.).
2. що. Виготовляти що-небудь за допомогою вирізання.
Я витинала смужку за смужкою, поки не зрозуміла, що майструю ангела (з мемуарної літ.);
Здебільшого при витинанні окремих фігур папір не перегинають, орнаментальні ж візерунки та прикраси витинають, складаючи аркуш удвоє, учетверо, увосьмеро і навіть ушістнадцятеро (із журн.).
3. кого, що. Вирубуючи, вирізаючи і т. ін., знищувати кого-, що-небудь.
Коли можна – палитиме [Баян] все, що піддаватиметься вогню, витинатиме всіх, хто потрапить під руку, братиме все, що можна взяти (Д. Міщенко);
Витяли пани ліс (А. Свидницький).
4. що і без прям. дод. Грати або виконувати із запалом (перев. музичні твори, танці).
Ой, десь гуде, ой, десь грає, Скрипка витинає: Оце вдова своїй доні Весілля справляє (з народної пісні);
А брат мій сам вже далі Добрав, як витинать мазурку чи кадриль (М. Рильський).
◇ Викида́ти (рідко витина́ти) / ви́кинути шту́ку (фо́ртелі, фо́ртель, фо́куси і т. ін.) див. викида́ти;
(1) Витина́ти го́пки – танцювати, підстрибуючи, притупуючи.
Грає скрипка, грає кобза І бандура грає; Чумак літом у кожусі Гопки витинає (С. Руданський);
– Може, встали б ви вже та подивились на це .. побоїсько, де, можна подумати, п'яні чорти гопки витинали (І. Нижник).
Словник української мови (СУМ-20)