витовкти

ВИ́ТОВКТИ, вчу, вчеш; мин. ч. ви́товк, ла, ло; док., перех.

1. Ударяючи або топчучи, вибити, витолочити посіви, городину, траву і т. ін.

Максим Горох посіяв в просі. Що ж вийшло? Дітвора — іще й огуд не ссох — І просо витовкла, і обнесла Горох (Бор., Тв., 1957, 162);

— Біда,.. вчорашній град витовк нам лан вівса під лісом (Фр., II, 1950, 104);

[Колодка:] Єсть у мене смужка землі над шляхом,.. на їй, опріч бур’яну, нічого не родило, та й то було товар витовче (Сам., II, 1958, 168).

2. розм. Тручи, ударяючи, видалити що-небудь із чогось.

— Вижну два, три снопи, витовчу зерно (Фр., III, 1950, 206).

3. розм. Товчучи, виваляти в чому-небудь.

Надто кортіло стягти дужих усанів з коней, витовкти в болотюці… (Горд., Заробітчани, 1949, 127).

4. перен., розм. Завчити що-небудь, механічно повторюючи.

— Коли ти, Попенко, наїсися?.. — Тоді, коли ти свого Ціцерона витовчеш (Мирний, І, 1954, 331).

Значення в інших словниках

1. витовкти — ви́товкти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. витовкти — -вчу, -вчеш; мин. ч. витовк, -ла, -ло; док., перех. 1》 Ударяючи або топчучи, вибити, витолочити посіви, городину, траву і т. ін. 2》 розм. Тручи, ударяючи, видалити що-небудь із чогось. 3》 розм. Товчучи, виваляти в чому-небудь. 4》 перен., розм. Завчити що-небудь, механічно повторюючи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витовкти — ВИ́ТОВКТИ див. вито́вкувати.  Словник української мови у 20 томах
4. витовкти — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. витовкти — Ви́товкти, -вчу, -чеш гл. Выдавить. Витовчи ніс, бо вже було би убогому дові помазати віз. Ном. № 11267.  Словник української мови Грінченка