витрішкуватий
ВИТРІШКУВА́ТИЙ, а, е.
1. Дуже опуклий, випнутий з орбіт (про очі).
— Сватай, Карпе, Палажку. — Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби (Н.-Лев., II, 1956, 264);
Мануйло великими витрішкуватими очима обвів притихлі ряди бригадників (Донч., І, 1956, 486).
2. Який має дуже опуклі, випнуті з орбіт очі.
За столом сидить молодиця, огрядна, червона, витрішкувата, носик маленький, а уста, як ворота (Вовчок, VI, 1956, 249);
Зупинившись перед дзеркалом, солдат підкрутив вуса, підморгнув до витрішкуватого обличчя в дзеркалі (Панч, В дорозі, 1959, 115).
Словник української мови (СУМ-11)