витріщений
ВИ́ТРІЩЕНИЙ, а, е, розм. Широко розкритий (звичайно про очі).
Її [Раїси] витріщені очі і зблідлий, схудлий зразу вид світились у темряві фосфором (Коцюб., І, 1955, 316);
Хазяїн і хазяйка бачили витріщені цікаві очі хлопців (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 65);
// З широко розкритими очима.
Павло біг, витріщений, і з його грудей неслося ревище (Тют., Вир, 1964, 370).
Словник української мови (СУМ-11)