витріщений
ВИ́ТРІЩЕНИЙ, а, е, розм.
Широко розплющений (звичайно про очі).
Її [Раїси] витріщені очі і зблідлий, схудлий зразу вид світились у темряві фосфором (М. Коцюбинський);
Хазяїн і хазяйка бачили витріщені цікаві очі хлопців (О. Іваненко);
// З широко розплющеними очима.
Павло біг, витріщений, і з його грудей неслося ревище (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)