витупати
ВИ́ТУПАТИ, аю, аєш, док., розм.
1. перех. Те саме, що ви́топтати.
Ой, хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Сл. Гр.).
2. неперех. Ходити, тупати певний час.
Цілий день витупала, пораючись (Сл. Гр.).
3. перех. Тупаючи, обтрусити, обчистити (валянки і т. ін.).
Витупав [Гопченко] у сінцях ноги, зайшов до хати і з погордою кинув Любці до ніг зайця (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 166).
Словник української мови (СУМ-11)