витуманити
ВИ́ТУМАНИТИ, ню, ниш, док., перех., діал. Видурити, виманити.
Я не такий, як отой війт із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку (Март., Вибр., 1949, 213);
— Одну часть проп’є він сам, а три часті витуманять і вкрадуть у нього його добрі товариші (Коб., II, 1956, 284).
Словник української мови (СУМ-11)