витуманити

ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́тягти, ви́тягнути, ви́удити, ви́мантачити розм. ви́туманити діал. Виманив він у Олексія багацько.. грошей (П. Куліш); Почав (Зілинський) правдами й неправдами видурювати в жінок кооперативні паї (Ірина Вільде); В районі Карпо видурив дозвіл на купівлю хати (Ю. Яновський); — От уже менші панки та полупанки, так там уже тільки держись! І даєш, і не надаси; — ..віддаси, — ще мало, ще витягає (Г. Квітка-Основ'яненко); Не хваліться про їх (гроші) нікому, бо щоб не знайшовся якийсь пройдисвіт, що, прикриваючись добрим ділом, не вимантачив їх у Вас (Панас Мирний); Витуманив (циган) кусок сала (С. Руданський).

Значення в інших словниках

1. витуманити — ви́туманити дієслово доконаного виду видурити, виманити діал.  Орфографічний словник української мови
2. витуманити — -ню, -ниш, док., перех., діал. Видурити, виманити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витуманити — ВИ́ТУМАНИТИ див. витума́нювати.  Словник української мови у 20 томах
4. витуманити — ВИ́ТУМАНИТИ, ню, ниш, док., перех., діал. Видурити, виманити. Я не такий, як отой війт із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку (Март., Вибр., 1949, 213); — Одну часть проп’є він сам, а три часті витуманять і вкрадуть у нього його добрі товариші (Коб., II, 1956, 284).  Словник української мови в 11 томах
5. витуманити — Ви́туманити, -ню, -ниш гл. Добыть обманомъ. (Циган) витуманив кусок сала. Рудан. І. 67.  Словник української мови Грінченка