витуманити

Ви́туманити, -ню, -ниш

гл. Добыть обманомъ. (Циган) витуманив кусок сала. Рудан. І. 67.

Значення в інших словниках

1. витуманити — ви́туманити дієслово доконаного виду видурити, виманити діал.  Орфографічний словник української мови
2. витуманити — -ню, -ниш, док., перех., діал. Видурити, виманити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витуманити — ВИ́ТУМАНИТИ див. витума́нювати.  Словник української мови у 20 томах
4. витуманити — ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́тягти, ви́тягнути, ви́удити, ви́мантачити розм. ви́туманити діал. Виманив він у Олексія багацько..  Словник синонімів української мови
5. витуманити — ВИ́ТУМАНИТИ, ню, ниш, док., перех., діал. Видурити, виманити. Я не такий, як отой війт із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку (Март., Вибр., 1949, 213); — Одну часть проп’є він сам, а три часті витуманять і вкрадуть у нього його добрі товариші (Коб., II, 1956, 284).  Словник української мови в 11 томах