1. Словник української мови в 11 томах

витуманити

ВИ́ТУМАНИТИ, ню, ниш, док., перех., діал. Видурити, виманити.

Я не такий, як отой війт із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку (Март., Вибр., 1949, 213);

— Одну часть проп’є він сам, а три часті витуманять і вкрадуть у нього його добрі товариші (Коб., II, 1956, 284).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. витуманити — ви́туманити дієслово доконаного виду видурити, виманити діал. Орфографічний словник української мови
  2. витуманити — -ню, -ниш, док., перех., діал. Видурити, виманити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. витуманити — ВИ́ТУМАНИТИ див. витума́нювати. Словник української мови у 20 томах
  4. витуманити — ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́тягти, ви́тягнути, ви́удити, ви́мантачити розм. ви́туманити діал. Виманив він у Олексія багацько.. Словник синонімів української мови
  5. витуманити — Ви́туманити, -ню, -ниш гл. Добыть обманомъ. (Циган) витуманив кусок сала. Рудан. І. 67. Словник української мови Грінченка