витіюватий
ВИТІЮВА́ТИЙ, а, е, книжн. Вигадливий, позбавлений простоти; надмірно вишуканий, пишномовний.
Поважно, невеличкими купами походжали бони.., зупиняючись обдивитися то який-небудь будинок витіюватий, то церкву (Мирний, III, 1954, 257).
Словник української мови (СУМ-11)