витіюватий
ВИТІЮВА́ТИЙ, а, е, книжн.
1. Вигадливий, позбавлений простоти; надмірно вишуканий, пишномовний.
Він якраз складав витіювате послання своєму троюрідному братові, герцогові Неверському (О. Авраменко);
Усе починалося з витіюватих фраз і відмови від переговорів (з газ.).
2. Витончений, складний, із великою кількістю елементів, деталей.
Поважно, невеличкими купами походжали вони.., зупиняючись обдивитися то який-небудь будинок витіюватий, то церкву (Панас Мирний);
– Ви маєте перебувати під пильним і таємним наглядом поліції, – подав Кадницький йому [Шевченкові] папір з гербом і пишним витіюватим підписом (Василь Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)