виуджувати

ВИУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́УДИТИ, джу, диш, док., перех.

1. Виловлювати рибу вудкою.

Коли дід був молодий, він частенько виуджував.. у пана Безбородського карасів (Добр., Тече річка.., 1961, 277);

// Діставати, витягати на нитці, мотузці з принадою.

Діти.. виуджують з нірок павуків-тарантулів (Донч., VI, 1957, 485).

2. перен., розм. Вибирати, шукаючи кого-, що-небудь серед когось, у чомусь.

Дзенькаючи шпорами.., фланірували браві кавалергарди, виуджуючи своїм метким зором гарненьких купецьких дочок (Бурл., Напередодні, 1956, 46);

Нема часу поритися в "Полном Собрании Законов". Сьогодні трошки був копирснув, та нічого не виудив (Мирний, V, 1955, 407).

3. перен., розм. Домагатися чого-небудь, діставати щось за допомогою хитрощів.

Так вам до ладу вміє [жебрачка] вивести голосом жалібненько та гарненько,.. що одразу.. й виуде [виудить] шага або й гривню (Н.-Лев., IV, 1956, 306).

Значення в інших словниках

1. виуджувати — виу́джувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виуджувати — -ую, -уєш, недок., виудити, -джу, -диш, док., перех. 1》 Виловлювати рибу вудкою. || Діставати, витягати на нитці, мотузці з принадою. 2》 перен., розм. Вибирати, шукаючи кого-, що-небудь серед когось, у чомусь. 3》 перен., розм. Домагатися чого-небудь, діставати щось за допомогою хитрощів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виуджувати — ВИУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́УДИТИ, джу, диш, док., кого, що, розм. Те саме, що виву́джувати. Коли дід був молодий, він частенько виуджував .. у пана Безбородського карасів (С. Добровольський); Діти .. виуджують з нірок павуків-тарантулів (О.  Словник української мови у 20 томах
4. виуджувати — ВИМА́НЮВАТИ (добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів), ВИДУ́РЮВАТИ, ВИТЯГА́ТИ, ВИТЯ́ГУВАТИ, ВИУ́ДЖУВАТИ. — Док.: ви́манити, ви́дурити, ви́тягти, ви́тягнути, ви́удити, ви́мантачити розм. ви́туманити діал. Виманив він у Олексія багацько..  Словник синонімів української мови