вифранчений
ВИ́ФРАНЧЕНИЙ, а, е, розм. Який вифрантився.
Завитий, вифранчений, я влетів на сцену з величезним букетом (Моє життя в мист., 1955, 104);
Слухняно повернулися [діти] під штовханами унтера, який намагався догодити вифранченому морському льотчикові-офіцеру, і вийшли з кабінету (Ле, Клен. лист, 1960, 49).
Словник української мови (СУМ-11)