виховуватися
ВИХО́ВУВАТИСЯ¹, уюся, уєшся, недок., ВИ́ХОВАТИСЯ, аюся, аєшся, док.
1. Перебуваючи під чиїм-небудь опікуванням, навчатися правил поведінки, одержувати освіту і т. ін.
Його, тобто Йоганеса, взяв за свого один далекий бездітний родич його матері в Моравії, і там він виховувався (Коб., III, 1956, 345);
У Мехтодія виховуються онуки — діти померлої доньки (Ю. Янов., II, 1954, 102).
2. Розвиватися духовно, набувати знань, певного світогляду, моральних переконань завдяки систематичному впливові.
У школах учні виховуються на художньому слові наших найкращих поетів, прозаїків і драматургів (Корн., Разом із життям, 1950, 33);
На його [І. Франка] творах, в його ідеях виховалось уже ціле покоління (Коцюб., III, 1956, 35).
3. тільки недок. Пас. до вихо́вувати¹.
ВИХО́ВУВАТИСЯ², уюся, уєшся, недок., ВИ́ХОВАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. тільки недок. Довго переховуватися, ховатися.
Потім пішов на розшуки садка, в якому, на його думку, повинен був виховуватись Михась (Томч., Готель.., 1960, 291);
// тільки док. Довго переховуючись, ховаючись, залишитися непоміченим, невикритим, непійманим і т. ін.
[Чопорій:] Насилу виховався в солом’янику, на току, сказавши сусідам, що їду до города (Кроп., V, 1959, 133);
Всіх курей півиловлював поліцай для свого начальства, а він [півень] якось у кущах — молодець! — виховався (Вирган, В розп. літа, 1959, 259).
2. Таїти що-небудь, не признаватися в чомусь.
[Xведоска:] У чім ти провинив проти мене? [Роман:] Мені слід було зразу сказати тобі… Я виховувався перед тобою… (Кроп., II, 1958, 53).
Словник української мови (СУМ-11)