вихруватий

ВИХРУВА́ТИЙ¹, рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а, е. З вихором, вихрами ( див. ви́хор¹ 1).

Зима вихрувата (Сл. Гр.);

*Образно. Таємничість і гострота моменту, — все це так відповідало вихруватій Даньковій вдачі (Гончар, Таврія.., 1957, 386).

ВИХРУВА́ТИЙ², рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а, е. З вихором, вихрами ( див. ви́хор²).

Він, [чабан], веселий, вихруватий, переможцем вийшов з гирлигою із орлиних хоромів (Гончар, Таврія.., 1957, 323);

Коротка, товста червона шия [чоловіка] непомітно переходила в круглу баранячу голову з вихруватою чуприною (Кол., Терен.., 1959, 23).

Значення в інших словниках

1. вихруватий — вихрува́тий 1 прикметник вітряний рідко вихрува́тий 2 прикметник з вихрами рідко  Орфографічний словник української мови
2. вихруватий — I рідко вихрюватий, -а, -е. З вихором, вихрами (див. вихор I 1)). II рідко вихрюватий, -а, -е. З вихором, вихрами (див. вихор II).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вихруватий — ВИХРУВА́ТИЙ¹, рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а, е. З вихором, вихрами (див. ви́хор¹ 1). Зима вихрувата (Сл. Гр.); * Образно. Таємничість і гострота моменту, – все це так відповідало вихруватій Даньковій вдачі (О. Гончар). ВИХРУВА́ТИЙ², рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а...  Словник української мови у 20 томах
4. вихруватий — Вихруватий, -а, -е и вихрюватий, -а, -е 1) Обильный вихрями. Зіма вихрувата. 2) Сокрушає беззаконним буйні глави вихрюваті. К. Псал. 152.  Словник української мови Грінченка