вицвіт

ВИ́ЦВІТ, у, ч., діал.

1. Цвіт, квіти.

Я вийшов з села. Знаю степу весняного вицвіт, Душею вітаю конвалію, сон і горицвіт (Криж., Срібне весілля, 1957, 41).

2. перен. Кращий витвір, краща частина чого-небудь.

Там знайду завзяте плем’я, Люд свобідний і гулящий, Повний сили й волі, вицвіт Роду людського найкращий (Фр., XI, 1952, 309);

У річці-Унаві прозорій, Колисці перших літ моїх, Відбилися Кремлівські зорі — Найвищий вицвіт дум людських (Рильський, І, 1956, 328).

Значення в інших словниках

1. вицвіт — ви́цвіт іменник чоловічого роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. вицвіт — -у, ч., діал. 1》 Цвіт, квіти. 2》 перен. Кращий витвір, краща частина чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вицвіт — ВИ́ЦВІТ, у, ч., діал. 1. Цвіт, квіти. – І сонце клекоче В синім вицвіті стежок і піль [полів] (А. Малишко); Я вийшов з села. Знаю степу весняного вицвіт, Душею вітаю конвалію, сон і горицвіт (С. Крижанівський). 2. перен.  Словник української мови у 20 томах
4. вицвіт — ЦВІТ (пелюстки на рослині в період цвітіння), КВІТ, ЦВІТЬ поет., ЦВІТІ́НЬ поет., ВИ́ЦВІТ діал. Звисає цвіт з весняних віт на буйний килим трав (М.  Словник синонімів української мови