виціловувати
ВИЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЦІЛУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Цілувати багаторазово, палко.
Цілує її у вічі, руки їй виціловує і усе дякує, що й вона його так любить, як він її (Кв.-Осн., II, 1956, 334);
Мама видалася Дарці якась така відмолоджена, така свіжа, що вона кинулась їй на шию, щоб тільки вицілувати це молоде, як у дівчини, гарне личко (Вільде, Повнол. діти, 1960, 169).
Словник української мови (СУМ-11)